Що нового?
Тірзепатид зберігає ключові гормональні захисні механізми організму проти гіпоглікемії при цукровому діабеті 2 типу, підтримуючи нормальну глюкагонну відповідь навіть при контрольованих низьких рівнях глюкози.
При цукровому діабеті 2 типу (ЦД2) здатність організму реагувати на низький рівень глюкози в крові захисною гормональною реакцією часто порушується. Тирзепатид (агоніст глюкозозалежного інсулінотропного поліпептида та агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 [ГІП/ГПП-1]) завдяки своїй подвійній метаболічній дії все ширше застосується у клінічній практиці, і зростає розуміння його взаємодії з ключовими системами фізіологічної регуляції.
Автори провели контрольоване дослідження, щоб з’ясувати, чи впливає тирзепатид на динаміку секреції глюкагону і чи порушує інші гормональні компоненти захисного механізму проти гіпоглікемії. У клінічному дослідженні фази I за участю 42 дорослих пацієнтів з ЦД2 використали рандомізований, плацебо-контрольований кросоверний дизайн. Учасники отримували 15 мг тирзепатиду або плацебо протягом 12 тижнів, після відміни препарату проходили 8-10-тижневий період «промивання» і переходили на інше лікування. Для оцінки відповіді глюкагону та інших контррегуляторних гормонів за допомогою гіпоглікемічного «клемп-тесту» рівень глюкози поступово знижували з 100 до 45 мг/дл.
Дослідники також відстежували час відновлення та симптоми гіпоглікемії за допомогою валідованих шкал, аналізуючи всі показники відповідно до заздалегідь визначених критеріїв безпеки. Результати показали, що:
- Тирзепатид призводив до помітного зниження рівня HbA1c (−1,5%) порівняно зі зростанням на +0,5% у групі плацебо.
- Мінімальний рівень глюкози під час «клемп-тесту» був подібним у обох групах (44,5 мг/дл проти 47,5 мг/дл). Відповідь глюкагону залишалася незмінною як на мінімальному рівні глюкози, так і протягом усього періоду відновлення; Подібні результати були отримані для гормону росту та адреналіну.
- На тлі прийому тирзепатиду спостерігалася затримка активації секреції кортизолу та норадреналіну, а також статистично значуще зниження тяжкості симптомів гіпоглікемії за оцінювальними шкалами (p=0,007). Водночас здатність пацієнтів розпізнавати стан гіпоглікемії залишалася незмінною.
Таким чином, дослідження показало, що тирзепатид зберігає життєво важливу глюкагонову відповідь на гіпоглікемію, одночасно зменшуючи тяжкість симптомів.


